ЯК РОЗВИВАТИ ПАМ"ЯТЬ;

ЯК ПОКРАЩИТИ СВОЮ КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ

 

 

 

 

ЯКЩО ВАША ДИТИНА ЛІВША

Така дитина безпосередня, довірлива, легко потрапляє під вплив сьогохвилинних почуттів і настроїв, плаксива, примхлива і схильна до люті і гніву, наполеглива у здійсненні бажань. Їй з великими труднощами даються читання і письмо, оволодіння якими в ранньому віці виявляється дійсно непосильним, а в першому класі може бути каменем спотикання.

Але в цілому такі діти товариські і контактні. І якщо ми, враховуючи їх особливості, знайдемо правильні методи виховання, всі наші проблеми будуть розв'язані.

Як треба поводитися батькам з дитиною - лівшею

            - З огляду на підвищену емоційність і крайню вразливість такої дитини, будьте дуже чуйними і доброзичливими з нею.

            - Створіть сприятливий клімат для неї в сім'ї.

            - Не воюйте з нею з приводу частої впертості, а витівки впертості намагайтеся завуалювати якою-небудь грою.

            - Прийміть як належне особливість дитини і не намагайтеся перетворити її на «правшу», пояснюючи всім і їй, що «ліворуких» людей дуже багато, і це теж різновид норми.

            - Хваліть за найменші успіхи і заохочуйте її художній чи музичний дар, але не прагнучи «приготувати» вундеркінда.

            - Намагайтеся частіше робити маляті сюрпризи.

            - Не пред'являйте завищені вимоги до нього і не протиставляйте його іншим, звичайним дітям.

            - Ні в якому разі не навчайте дитину до школи читанню, письму та іноземним мовам, тобто тому, де на неї чатують невдачі, які знижують рівень самооцінки дитини.

            - Любіть дитину такою, яка вона є.

            - Якщо після п'ятирічного віку Ви помітите у дитини незрозумілі Вам нав'язливі прагнення, побоювання або страхи, зверніться негайно до фахівця.

            - Не намагатися приховати свої кепкування з приводу того, що дитина відрізняється від багатьох, в основному все роблячи за допомогою однієї лівої руки.

            - Зайвий раз підкреслювати все це при знайомих або сторонніх людях. Робити все можливе, щоб перевчити дитину, і карати, коли вона не піддається навчанню.

            - Намагатися доводити малюка до сліз і викликати своїми методами виховання інші негативні емоції.

            - Бути в основному сухим і педантичним, спілкуючись з ним.

            - Прагнути довести його талант до досконалості, весь час пред'являючи завищені вимоги до нього.

            - Вчити до школи читанню, письму та іноземним мовам, лаючи, що у нього суцільні невдачі.

            - Створити таку обстановку для дитини у своїй родині, щоб її самооцінка зменшувалася з кожним днем, щоб вона відчувала себе знехтуваною і нікому не потрібною.

            - Запам'ятайте, таке виховання зазвичай є сприятливим ґрунтом для розвитку неврозу або симптомів заїкуватості в малюка. 

 

 

Добрий день, шановні колеги! Я рада вас вітати. Тема нашого тренінгового заняття «Психологічний супровід соціалізації особистості»

         Пропоную розпочати наше заняття з однієї дуже цікавої вправи «Ніхто не знає…».

         Мета: поліпшити настрій в учасників, допомогти краще пізнати одне одного. По колу кожен продовжує фразу «Ніхто з вас не знає, що я …».

 

Для того, щоб наша робота була ефективною і конструктивною, пропоную обговорити правила участі у нашому тренінгу:

Орієнтовні правила тренінгу:

- добровільна участь у виконанні вправ і завдань;

- тут і тепер;

- один говорить - усі слухають;

- слухати і чути;

- обговорення дії, а не особи.

 

Вправа «Побажай собі та іншим», учасники по колу промовляють, що вони хочуть побажати собі, під час цієї зустрічі, та колегам.

 

Міні – лекція.

Соціалізація – у широкому розумінні цього слова означає розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. По суті, соціалізація – це процес входження індивідів до різних спільнот, колективів і груп людей через засвоєння їх норм, ідеалів, цінностей. В основі механізму соціалізації лежить соціальна діяльність людини (спілкування, гра, навчання, пізнання, праця), завдяки якій відбувається виникнення свідомості та самосвідомості, засвоєння загальних способів практичної діяльності, формування соціальних зв’язків, здатність орієнтуватись у суспільних подіях, залученість у життя суспільства. Несоціалізованих людей немає. Асоціальна поведінка – також результат відповідної соціалізації.

У загальному процесі прилучення індивіда до соціуму і розвитку його соціально – психологічних характеристик науковці виокремлюють етапи первинної і вторинної соціалізації.

Первинна соціалізація – це та соціалізація, якої індивід зазнає в дитинстві і завдяки якій він стає членом суспільства.

Вторинна соціалізація – це кожний наступний процес, що дозволяє вже соціалізованому індивідові входити в нові сектори життєдіяльності. Обидва ці етапи соціалізації мають декілька стадій, які відповідають переходу від одного соціально – вікового статусу до іншого.

Особливе значення у формуванні особистості має первинна соціалізація. Засвоєне в дитинстві визначає весь подальший життєвий шлях людини.

Вправа «Асоціація»

Які у вас викликають асоціацію по відношенню до слова асоціація.

 

Робота в групах.

А зараз для того, щоб нам продовжити роботу необхідно об’єднатись в 2 групи (проговоривши по колу посмішка, радість). У нас є дві групи (нагадування правил).

Виберіть в своїй групі ведучого, того хто буде організовувати діяльність, секретаря – того хто буде писати, - того хто буде слідкувати за часом, і того хто буде відповідати, тобто захищати напрацьований проект.

Кожна група отримує своє завдання:

- картка №1 – причини, через які дитина не може соціалізуватись.

- картка №2 – методи і прийоми, які можна використати для успішної соціалізації дитини.

Для підготовки вам дається 10 хв. Можете починати роботу. По закінченню часу, кожна група захищає свій проект. Відповіді розміщуються на мольберті.

 

Вправа «Людина-цифра»

Групи задають цифри від 1-9, а інша група за допомогою тіла показують їх в будь-якому положенні: сидячи, стоячі.

 

Вправа «Комплімент».

А зараз будь-ласка кожен з вас подивиться на сусіда, який праворуч та скажу йому/їх комплімент. Потім поверніться до сусіда з ліва і побажає щось приємне.

 

Рефлексія.

- Що ви нового сьогодні взяли для себе? Що вам сподобалось?

- Що вам взагалі хотілося б сказати? (відповіді по колу).

Дякую за увагу, до побачення.

 

·        Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).

·        Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).

·        Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

·        Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

·        Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.

·        Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.

·        Заборонити лихослів’я у домашньому колі.

·        Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

·        Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

·        Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

·        Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

·        Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

·        Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

·        Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

·        Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

·        Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

 

 

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;

- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції

 

Права дитини порушуються

- коли не забезпечена її безпека  життя та здоров’я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім’ї рішення;

- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

 

ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ, ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.

 

 

Як реагує дитина на порушення прав.

         Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої, може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь. Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

 

 

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

- Забезпечити її фізичну безпеку.

- Навчити її казати «НІ», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

- Пам’ятати про її вік та проте, що вона має особистості особливості.

- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

- Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися.

Батьківські збори «Першокласник»

Всі ми єдині у своїх бажаннях – бажаємо бачити своїх дітей здоровими, веселими, щасливими, завжди усміхненими, розумними, щоб гарно вчилися.

А чи готові наші першокласники до тих змін, які відбувається в їхньому житті зі вступом до школи. А чи вистачить нашим дітям сил і здоров’я справитись із обов’язками, які виникають у них під час навчання, та виправдати сподівання батьків.

В організмі дітей 6-річного віку відбуваються зміни у фізичному розвитку, поліпшується пам’ять, підвищується інтелект. Навчання в школі дисциплінує дітей, стимулює їхню самостійність і вольові якості, розширює коло інтересів. Діти починають жити інтересами колективу.

Початок навчання у школі супроводжується появою у дітей соціально значущих обов’язків. На зміну ігровій діяльності, приходить навчальна діяльність. Вона визначає важливі зміни у розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Зміна провідної (ігрової) діяльності зумовлює появу нових психологічних, соціальних і духовних потреб дитини:

–             потреба в отриманні нових знань;

–             потреба в пізнанні та оволодінні новими вміннями;

–             потреба і значення спілкування з ровесниками.

У першокласників розвивається інтерес до книжок, різноманітних енциклопедій, пригодницьких, фантастичних оповідань. Тому батькам необхідно правильно використовувати та підтримувати цей інтерес спільним читанням книжок, обговоренням прочитаного, розігрування в ролях.

Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який виступає центром життя першокласника.

Інтенсивно розвивається оцінка виконаних навчальних досягнень, самооцінка.

В цей період батькам дуже важливо зайняти позицію щодо успіхів і невдач дітей. Якщо дитина невпевнена у своїх силах і можливостях, якщо вона складно переживає свої невдачі у навчанні, важливо підбадьорити її, запевнити, що за достатньої наполегливості вона подолає труднощі і все негаразди. І як тільки з’являться хоча б невеличкі зміни, їх обов’язково треба відмітити. Якщо ж дитина самовпевнена та надто вихваляється своїми досягненнями, необхідно позитивно оцінити її успіхи, відмітити й ті недоліки, які в неї є і які потребують виправлення.

Пам’ятайте, у житті 6–річки першокласника роль сім’ї і вчителя – величезна, бо вони суттєво впливають на формування Я–особистості. Допоможемо дітям зростати повноцінною, щасливою, гармонійною особистістю. Виховуймо в них повагу до себе й інших людей, віру в свої можливості і здібності, прагнення бути здоровою, а головне – бажання жити і радіти життю. 

Розвиток дрібної моторики пальців рук

Дослідженнями вчених встановлено, що рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості, тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені у відповідності з віком, то і мовленнєвий розвиток дитини в межах вікової норми.

Тому тренування рухів пальців рук є важливим фактором, який стимулює мовленнєвий розвиток дитини, сприяє покращенню артикуляційної моторики, підготовці кисті руки до письма і, що не менш важливо, могутнім засобом, який підвищує працездатність кори головного мозку.

Види роботи, що сприяють розвитку дрібних м’язів пальців і кистей рук:

1) ігри з пальчиками, які супроводжуються віршиками і потішками;

2) спеціальні вправи без мовленнєвого супроводу, об’єднані в комплекс гімнастики для розвитку дрібної моторики рук, так звана пальчикова гімнастика;

3) ігри та дії з іграшками і предметами: розкладання зерен, жолудів, паличок і т. д.; нанизування намистин, кілець, гудзиків на нитку; пришивання ґудзиків; ігри з мозаїкою, будівельним матеріалом і т. д.

4) образотворчу діяльність: ліплення з пластиліну та глини, розмальовування малюнків, обведення контурів, штриховку, малювання олівцями і фарбами, різноманітну роботу з ножицями, вироби з природного матеріалу.

Робота з розвитку кистей рук проводиться систематично по 3-5 хвилин щоденно в дитсадку (школі) і вдома.

На початку навчального року діти часто відчувають труднощі у виконанні багатьох вправ для рук. Ці вправи опрацьовуються поступово, спочатку виконуються пасивно, з допомогою логопеда (індивідуально), а в міру засвоєння діти переходять до самостійного виконання.

Вправи для розвитку  дрібної моторики рук:

- Розминати пальцями пластилін, глину. 

- Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. 

- Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

- Стискати та розтискати кулачки.

- Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

- Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

- Показувати окремо тільки по одному пальчику.

- Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

- Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

- Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

- Нанизувати великі ґудзики на нитку.

- Зав’язувати вузлики на мотузці.

- Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

- Закручувати шурупи, гайки.

- Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

- Складання матрьошок.

- Малювання у повітрі.

- Ігри з піском, водою.

- Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

- Різати ножицями.

Вправи для розвитку сприймання

З початку входження в навчальний процес сприймання в шестиліток досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в кольорах тощо). Однак їхнє сприймання ще слабко диференційоване, вони не вміють робити цілеспрямованого аналізу результатів сприймання, вирізняти серед них головне, суттєве, їхньому сприйманню властива виражена емоційність. Включення їх у процес учіння сприяє формуванню у них такого виду діяльності, як спостереження. Під час навчання можна забезпечити зростання швидкості перебігу процесів сприймання, збільшити кількість сприйнятих об'єктів, розширити обсяг їх запам'ятовування тощо. Поряд із зазначеними кількісними змінами у розвитку сприймань шестиліток відбуваються і якісні зміни. Вони є певними утвореннями структури сприймань, виникненнями нових особливостей, які свідчать про зростання їхньої пізнавальної активності. Для того, щоб укріплювалися зв'язки в корі головного мозку й підвищувався рівень сприймань, потрібно розвивати спостережливість, користуючись набором вправ.

Вправи для розвитку точності сприймання

Батькам пропонується упродовж кількох секунд продемонструвати дітям картку чи малюнок, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого кольору, і поставити наступні запитання перед дитиною:

• Яких листочків більше — жовтих чи зелених?

• Усього листочків більше чи менше п'яти?

Батьки упродовж кількох секунд, демонструють дитині картку чи малюнок, на якому зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:

• Яких кольорів кульки?

• Яких найбільше?

• Яких найменше?

Вправа для тренування обсягу зорового сприймання.

На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упродовж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: скласти найкоротше слово з поданих складів; скласти якомога більше слів, що означають назви рослин, тварин.

Орієнтовні набори складів: ра-к, ма-к, ле-в, со-м, ду-б, пе-с, кі-т, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.

Вправи для розвитку уваги

Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.

Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги

Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів: які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо); які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал). 

Вправа для розширення і звуження уваги

Гуляючи, батьки можуть запропонувати дитині уважно роздивитися вітрину магазину (продуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені у вітрині предмети. Батько говорить слово «вітрина», а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотному порядку: від найменшої деталі перейти до цілого.

Вправи на розвиток пам'яті

Пам'ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.

У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування в бік зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що за вмілого керівництва їхньою навчальною діяльністю діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Поліпшити пам'ять шестиліток можна, використовуючи певний набір вправ.

Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті

Батькам пропонується зачитати дитині список із 12 не пов'язаних між собою слів:

Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза. 

Дитина записує або відтворює усно те, що запам'ятала.

Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарвлення: канікули, радість, вікно, дерево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров.

Батьки визначають кількість відтворених слів та їх емоційне забарвлення, що може бути додатковою інформацією про емоційний стан дитини.

Вправа на розвиток асоціативної пам'яті

Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Завдання дитини – створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.

Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, краватка, кіно, справедливість, директор, камінь, ключ, терези.

Вправи на розвиток мислення

Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання задачі на мислення вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2, 3).

Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положення. Використовуючи дані вправи, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.

Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини

Батьки дають дитині завдання: 

•  назвати три слова, що починаються з букв м, г, д;

•  назвати чотири тварини на букву с;

•  назвати чотири ягоди на букву к;

•  назвати п'ять міст на букву р;

•  назвати три квітки на г чи на м;

•  назвати чотири держави на букву а;

•  назвати шість імен на букву в.

Вправа на розвиток творчого мислення

Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад, озеро, олівець, ведмідь або весна, дерево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.

Вправа для розвитку логічного мислення

Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За бажанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичною оповідання, але обов'язково включаючи те, що зображено на листівці. Потім естафета передається іншому членові родини. Той, хто продовжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє розвитку логічного мислення.

Вправа на розвиток мовної активності

Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повинна розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.

Вправи на розвиток уяви

Уява в шестирічному віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується творча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви.

Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви. 

Вправа на розвиток випереджального відображення реальності

Дитині зачитується початок речення, наприклад: «Я пішла(ов) до ванної кімнати вмиватися, відкрила(в) кран і тут раптом...» Завдання дитини - скласти якомога більше варіантів її закінчення. Варіанти повинні містити в собі описи незвичайних, іноді фантастичних подій. Ця вправа розвиває здатність швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи фантазій і сміливо поєднувати їх із повсякденними подіями.

 

Особливо важливо, готуючи шестиліток до школи, звернути увагу на рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява), які допоможуть дитині під час формування навчальної діяльності, яка стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає у засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь.

 

Сьогодні ми поговоримо про те, як навчитися не забивати цвяхи в душі близьких, як залагоджувати ситуації конфлікту, як контролювати власні емоції, що викликають агресивність. Бо агресивність – перший крок до насильства. Епіграфом до уроку будуть служити слова Біблійного царя Соломона: «Добро чиниш – себе прославляєш, зло чиниш – себе принижуєш!»

Питання до учнів

- Чого навчає притча?

- Як ви гадаєте, чи реально навчитися володіти собою, стримувати негативні емоції?

З’ясуємо суть понять, про які піде мова на нашому занятті.

- Як ви можете пояснити слова «насильство», «агресивність», «агресор», «жертва»?

Насильство - це будь-які умисні дії однієї людини по відношенню до іншої, якщо ці дії порушують права і свободи людини і наносять їй фізичну, моральну чи психічну шкоду.

Агресивність – це поведінка, яка спричинює шкоду іншим людям. Агресія проявляється у побитті інших людей, у вербальних образах, погрозах, ворожих насмішках, жартах, а також містить непрямі форми фізичної та вербальної агресії (бойкот, ворожа міміка та жестикуляція).

Агресор – це людина, яка здійснює насильство.

Жертва – це людина, яка зазнає насильства.

Агресія виявляється у вигляді різних реакцій: роздратування, негативізм, злість, підозрілість, образа, вербальна агресія та інше. Найбільш небезпечною реакцією є використання фізичної сили проти іншої людини – фізична агресія. Підлітки нерідко схильні до прояву сили. На їхню думку, готовність до фізичних дій, з’ясування відносин на кулаках є ознакою хоробрості, мужності, рішучості.

Найактуальнішою проблемою в дослідженнях сучасних психологів та педагогів є зростання агресивності дітей, підлітків та молоді. Актуальність цих проблем засвідчують статистичні дані, що наводяться працівниками різних соціально-психологічних служб, комісій у справах неповнолітніх та центрів суспільних зв’язків МВС. За даними, одержаними цими організаціями, в останні роки значно зросла злочинність серед підлітків і, що особливо тривожно - дитяча злочинність. При цьому правопорушення часто супроводжуються актами агресії, жорстокості й насильства або кояться  в стані афекту.

Які ж причини агресивності, звідки її витоки?

Психологи відзначають декілька факторів, що сприяють агресивності дітей. Ось деякі з них:

·                     взаємостосунки з однолітками;

·                     стосунки в сім’ї (протилежні вимоги батьків, непослідовність батьків);

·                     особливості характеру (гіперактивність, нервовість, збудження);

·                     засоби масової інформації (телебачення, кіно, детективи зі сценами насильства тощо);

·                     комп’ютерні ігри, мережа Інтернет;

·                     засоби, що діють на підсвідомість (наприклад, прослуховування музики).

- Відчуваю ваші внутрішні заперечення, коли серед інших причин агресивності підлітків я назвала вплив музики. Нещодавно я цікавилася у вас, яку музику ви любите слухати?

- Ось для порівняння прослухайте два уривки музичних творів і спробуйте пояснити, що ви відчували під час їх відтворення.

Запис музики рок-групи «Рамштайн» - «Бензин» і мелодія з «Ромео і Джульєтти» Енніо Морріконе. (прослуховування названих мелодій)

- Опишіть свої почуття, викликані кожною з мелодій.

Відповіді дітей.

- Ви любите грати в комп’ютерні ігри?

- Що в цих іграх, розкажіть.

Часто батьки купують своїм дітям комп’ютер для того, щоб вони менше часу проводили на вулиці. Проте в кіберпросторі на дитину очікує не менше загроз, ніж у реальному житті. Інтернет та комп’ютерні ігри викликають звикання, подібне до наркотичного. Результати такого звикання багато в чому подібні – зникає цікавість до реального життя, дитина відчуває роздратування, якщо не може зайти в Інтернет та продовжити гру. Залежна від комп’ютеру людина є асоціальним типом зі збудливою психікою, тобто потенційним порушником закону.

Щоб не бути голослівною, продемонструю для вас справжню агресію дитини, спричинену ломкою від комп’ютерної залежності.

Перегляд уривку телепередачі «Люба, ми вбиваємо дітей», що розповідала про київського хлопчика Сашка і його залежність від віртуальних ігор.

- Які ваші враження від переглянутого уривку?

- Чи знаєте ви особисто приклади негативного впливу комп’ютерних ігор на людину? Розкажіть.

Відповіді дітей.

 

Анкетування на виявлення рівня агресії.

Людині властива здатність завищувати власну самооцінку. Але якщо чесно і правдиво, бо для себе ж, виконати елементарне тестування, то вам відкриється суть вашого характеру. Ви дізнаєтесь про рівень вашої агресивності, а це допоможе вам пізнати самих себе. Проведемо анкетування.

(Роздатковий матеріал додається)

Бланк тесту

 

№ з/п	Запитання:	Варіант відповіді:
		Так	Ні
1	Чи терпляча ти людина?
2	Чи впевнений ти в пріоритеті сили над логікою?
3	Чи вважаєш, що оточуючі заздрять тобі з того чи іншого приводу?
4	Чи важко тобі утриматися від сварки, якщо ти з кимось категорично не згодний?
5	Чи подобається тобі іноді робити щось на зло іншим?
6	Чи буваєш ти неввічливим в тих чи інших ситуаціях?
7	Чи любиш ти читати детективи, дивитись бойовики та фільми жахів?
8	Чи подобається тобі кепкувати з інших, бути критичним і саркастичним?
9	Чи є поруч із тобою людина, яку ти по-справжньому ненавидиш?
10	Чи буваєш ти неприємним для оточуючих?
11	Чи вважаєш ти, що дітей слід карати за неслухняність?
12	Чи вважаєш ти, що застосування смертної кари у деяких випадках виправдане?
13	Чи відчував ти коли-небудь таку лють, що розбивав чи рвав якусь річ?

 

Обробка отриманих результатів.

За кожну позитивну відповідь нараховується 1 бал.

0-4 бали. Учень доброзичливий по відношенню до оточуючих, вважає, що найкращий спосіб спілкування – порозуміння. Він схильний вірити в душевне благородство людини, доброту, справедливість і любов як фактори, які визначають обличчя людства. Але вміння володіти власними емоціями і почуттями нерідко поєднується з недостатністю впевненості в собі.

5-8 балів. Учню властива стриманість, але вона не має нічого спільного з байдужістю чи невпевненістю в собі. У випадку необхідності він здатний підкоряти своїй волі інших людей, не дозволить їм керувати собою, вміє протиставити невмотивованій агресії власну активно-захисну поведінку.

8-13 балів. Учень явно схильний до агресивних імпульсів по відношенню до оточуючих і втрати самоконтролю. Його агресивність носить наступальний характер і досить часто є невмотивованою з боку інших. Він не завжди навіть сам усвідомлює, що його прагнення бути відвертим насправді часто означає прояв агресії. Він часто дає негативні оцінки оточуючим, підвищує тон і використовує лайливі слова.

 

Тепер, знаючи про себе, наскільки ви схильні до агресії, ви можете навчитися володіти собою у конфліктних ситуаціях, контролювати свої емоції, вгамовувати наростаючу агресивність. У конфліктній ситуації агресор завдає шкоду не тільки жертві, а й собі. Він не хоче відповідати за свої вчинки, спеціально заподіює шкоду іншим, тим самим він руйнує своє здоров’я. Адже лють, жорстокість і злість руйнують його нервову систему - і хвороби неминучі.

Бесіда:

·                     Як на вашу думку можна погасити конфлікт, що починається?

·                     Чого не можна допустити в діалозі?

·                     Як можна вирішити ситуацію мирним шляхом

 

Усе має причини і наслідки – такий закон філософії життя. І те, якою стане людина, залежить від неї самої. Готовність до самовдосконалення говорить про зрілість характеру. Наймудріший з Біблійних царів Соломон повчав: «Добро чиниш – себе прославляєш, зло чиниш – себе принижуєш!» Усе в руках людини. Про це і старовинна східна притча.  

 

(Демонстрація відео-притчі «Все в твоїх руках») 

Дуже давно в стародавньому місті жив Майстер, оточений учнями. Найбільш здібний із них якось задумався: «Чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?»

Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика й сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, й учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

- Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини.

Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

- Все у твоїх руках.

Ваш вибір, ваша життєва позиція - у ваших руках. Та пам’ятайте одну із Біблійнх заповідей: якого ти хочеш ставлення від людей до себе, так і сам стався до них.

 

Сподіваюсь, що це заняття нікого з вас не залишило байдужим! І на останок пропоную вам пам’ятку «Як зупинити насильство». Заглядайте в неї якомога частіше…

Пам’ятка «Як зупинити насильство».

• Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

• Говори спокійно і впевнено.

• Дай агресору можливість зупинитися.

• Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

• Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

Бажаю вам стати порядними людьми, стати гордістю ваших батьків, рідної школи, бажаю вам ніколи не отруювати своє здоров’я проявами агресивності. І хай у вашому житті панує добро. Примножуйте його…

 

  1. Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості. 2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей. 3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти. 4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість. 5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі. 6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю. 7. Потурбуйтеся про те, що ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою. 8. Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось. 9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості. 10.Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей прикладом власного життя, власною системою цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, облаштуванням у квартирі, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

 

Ваша дитина погано встає вранці?

Що робити:

- Увімкніть спокійну музику або мультфільм.

- Приготуйте речі (портфель, одяг) з вечора.

- Приготуйте щось смачне на сніданок.

- Уточніть час укладання спати.

- Привчіть дитину робити зарядку.

Що не робити:

- Не кричіть.

- Не говоріть: «Швидше! Ми запізнюємось!»

- Не дорікайте.

- Не лякайте тим, що в школі буде сварити вчитель.

- Не допускайте перед сном збудження дитини.

 

 

Сангвінік

Жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі і вікових ситуаціях. Настрій у дітей даного типу темпераменту стійкий, без будь-яких коливань. Діти активні в різних видах діяльності. Інтереси і нахили мають поверховий характер. Інтерес до даного виду діяльності, ігри чи заняття поверховий, може активно з’являтися і за короткий час зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно. Мова зазвичай супроводжується виразною мімікою та жестикуляцією. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, користується симпатією ровесників. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Прокидається спокійно і раптово переходить до активної діяльності.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-сангвініками

1.     При спілкуванні з дітьми-сангвініками вимоги повинні бути максимально справедливі.

2.     Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці.

3.     Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати його корисну ініціативу, здійснювати підтримку в його починаннях, закріплювати віру у власні сили в подоланні труднощів.

4.     Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою монотонною роботою.

5.     Допомогу надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6.     Бути максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7.     Пам’ятати, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, дитина швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8.     При виконанні завдань сангвініком дорослий повинен використовувати додаткові стимули, або домагатися завершення роботи.

9.     Коли дитина недоброякісно виконала завдання, заставити теж саме завдання виконати ще раз.

10.                        Формувати стійкі інтереси.  Не дозволяти чистих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчити виконувати до кінця. Виробляти з раннього віку стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця розпочату справу.

11.                        Навчити дитину дорожити дружбою зі старими друзями.

12.                        Доцільно виконувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

 

Флегматик

Спокійна, повільна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числі й до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швидкому темпі. Насправді почуття цих дітей відрізняється глибиною і постійністю. Болісно переживає несправедливість, зазіхання на їх права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності. Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільна в прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктна, поступлива, розсудлива. Якщо дитинство флегматика складається  сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-флегматиками

1.      Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку йому потрібно виконувати, здійснювати докладний інструктаж. (Що? Коли? У якій послідовності?)

2.      Не карати за повільність, не звинувачувати в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі.

3.      Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції і зміцнює віру у власні сили.

4.      Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язанних із високим темпом діяльності.

5.      Під час читання художніх творів, у процесі гри, флегматика необхідно на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів й емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагати йому займатися аутотренінгом та самовихованням.

6.      Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних ситуаціях.

7.      Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Дитину потрібно навчити правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

 

 

Холерик

Діти-холерики зазвичай неспокійні, всі реакції даного типу носять яскравий характер: мова швидка, емоційно яскраво забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Дитина енергійна, наполеглива, здатна виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може повністю відмовитися. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна рухливість, швидкість. Діти даного типу почувають себе впевнено, легко справляються з завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують зі своїми однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Засинають з труднощами, сон неспокійний, прокидаються досить швидко і відразу включаються в активну діяльність.

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-холериками

 

1.     Не гальмувати активність дітей у формі прямої заборони.

2.     Не задовольняти примхи дітей заради того, щоб вони не нервували.

3.     Раціонально використовувати енергію дитини шляхом переключання з одного виду діяльності на інший.

4.     Ніколи не підвищувати голос на дитину, чи вдаватись до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5.     Спілкуватися з такими дітьми спокійним, але впевненим тоном. Потрібно уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

6.     Постійно оберігати нервову систему дитини, обмежувати впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження нервової системи дитини.

7.     За дві години до сну пропонувати спокійні ігри, види занять.

8.     Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, будеш сидіти на стільці).

9.     Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу дитини і сприяли б закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, різні види зображувальної діяльності).

10.                        Потрібно виявляти зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобігати «зривам»; враховуючи мотиви вчинків, залучати до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативи.

11.                        Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

 

 

Меланхолік

Діти даного типу нервової системи проявляють сильну реакцію на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі, замкнуті, відрізняються великою втомлюваністю, лякливі, нерішучі, бачать події у темних тонах. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від дітей. Проявляють досить велику пасивність у спілкуванні з дорослими й однолітками. Меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнуті, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій атмосфері кмітливі, уважні й чулі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі і чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів своєї праці. Дуже вимогливі до себе й оточуючих.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-меланхоліками

1.     Завжди дотримуйтесь принципу поступовості.

2.     Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3.     Пам’ятайте, що дитина не переносить сильних подразників. Обмежте її новими знайомствами, іграми.

4.     Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

5.     Прагнути викликати у дитини позитивні емоції, проявляти максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку та зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.

6.     Не допускати підвищення голосу, окриків, непосильних вимог для даної дитини.

7.     Розвивати у дитини комунікабельність шляхом гри.

8.     Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.

9.     Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.

10.                        Потрібно через певний проміжок часу організовувати для дитини «ситуацію успіху».

11.                        Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансувати добову і тижневу тривалість праці її відпочинку, інакше можливе нервове й фізичне виснаження дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування відрази до праці, апатія.

                                                         У девя’ти випадках з десяти

                                                         суїцидальна спроба – це не бажання

                                                         покінчити з життям, а крик про

                                                         допомогу.

                                                                                      Г. Отто

Самогубство (суїцид) - це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя.

Соціально-економічна ситуація, що складалася в Україні, вимагає термінового вирішення психологічного захисту учнівської молоді. Результати соціально-психологічних досліджень свідчить, що значна частина підлітків відчуває депресію, самотність. Невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках з дорослими та підлітками.

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед учнівської молоді.

Однією з найуразливіших категорій є діти, особливо підлітки, в яких ще невисокий рівень сформованості психологічних захистів. У дітей шкільного віку 10-15 років спостерігаються різкі зміни настрою. Інколи деякі учні страждають на тяжку форму депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалансоване харчування, анемія – усе це може спровокувати самогубства. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу через невміння виправдати довіру батьків, педагогів чи друзів. Розлучення батьків, погіршення чи втрата здоров’я теж може бути поштовхом до самогубства, втрати відчуття, що тебе люблять, коли здається, ніби ти покинутий і нікому непотрібний. Який біль відчувають учні, які мають удома такі проблеми, як розлучення батьків, пияцтво, жорстоке ставлення до дітей, коли вони бачать, як батько б’є матір чи як батьки, зайняті своїми проблемами, просто ухиляються від своїх обов’язків.

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт – завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги й апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне, чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. Їм стає важко виконувати свої обов’язки, прийнять найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

-                     втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

-                     скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);

-                     зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

-                     постійне почуття самотності, провини або суму;

-                     відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або при виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;

-                     уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

-                     порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;

-                     заглиблення в роздуми про смерть;

-                     відсутність планів на майбутнє («Чому це мене повинно хвилювати? Адже завтра я можу померти.»).

Мотиви суїцидальних вчинків

Ø    переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

Ø  реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

Ø  переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;

Ø  почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

Ø  страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

Ø  страх перед покаранням;

Ø  любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

Ø  почуття помсти, погроз, шантажу;

Ø  бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

Ø  співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві.

Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

Ø    алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;

Ø    депресії;

Ø    ВІЛ/СНІД;

Ø    фінансові проблеми;

Ø    емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.

Ранні ознаки  суїцидальних намірів

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти. До таких ознак відносять:

§     Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, було спроба суїциду раніше.

§     Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам  проблеми»,  «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожаліють, коли я їх залишу» і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.

§     Зміни в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.

§     Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.

§     Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.

§     Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.

§     Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до будь-якої діяльності.

§     Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка невластива даній дитині і т. п.

§     Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.

§     Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.

§     Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Складно зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини бути чуйною й уважною до кожного. Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

Допомога при потенційному суїциді

§     Підбирайте ключі до розгадки суїциду.

§     Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів.

§     Обов’язково з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

§     Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.

§     Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.

§     Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було - печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.

§     Не сперечайтеся. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

§     Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

§     Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.

§     Вселяйте надію. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротно.

§     Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете скласти з людиною так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на  суїцид.

§     Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність, можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом  самогубства певним способом.

§     Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

§     Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.

§     Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний  стиль спільного життя.

§     Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

 

1.                У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

2.                Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3.                Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4.                У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

5.                Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6.                У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

7.                Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

8.                Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.

9.                Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

10.           Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

11.           У жодному разі не піддавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

12.           Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до шкільного психолога. Також існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

 

І ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ВИХІД ЗАВЖДИ Є!

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА УЧНЯМ

Обираючи професію – обираєш майбутнє»

Якщо корабель не знає, до якого причалу він тримає курс, то ніякий вітер не буде йому супутнім.

(Сенека)

Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, у школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих.

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Вибір професії – найголовніший чинник того, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете себе почувати.

Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.

Як не помилитися у виборі своєї дороги, свого майбутнього, щоб бути щасливим у праці.

Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

Хочу:   бажання, цікавість, прагнення;

Можу:  здібності, таланти, стан здоров'я;

Треба:  стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні;

Зона оптимального вибору (ЗОВ).

 

Алгоритм професійного самовизначення

Крок 1

Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2

Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.

Крок 3

Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4

Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професіїі співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.

Крок 5

Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча б в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 6

Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7

Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 8

Дізнайся в міському (районному) та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.

Крок 9

Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина, та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій.

Крок 10

Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.

Крок 11

Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 12

Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.

Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети.

 

ПАМ’ЯТКА

ЯК ПОКРАЩИТИ СВОЮ КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ

- Серйозно шукайте собі друзів.

- Відкрито виявляйте цікавість до іншої лю­дини.

- Ідіть назустріч людям із відкритим серцем.

- Усміхайтеся до того, як почнете розмовляти.

- Питайте інших про їхні інтереси.

- Спочатку відрекомендуйтесь самі, називаючи своє ім’я.

- Ставте людині запитання.

- Самі говоріть менше.

- Відповідайте на кожне поставлене до вас за­питання.

- Допомагайте іншим перебороти труднощі.

- Виявляйте сердечність.

- Будьте спокійними й незворушними.

- Будьте терплячими й оптимістичними.

- Говоріть чітко й мелодійним голосом.

- Дивіться на людину зацікавлено.

- Виявляйте розуміння.

- Уважно слухайте співрозмовника.

- Тримайте себе спокійно і впевнено.

- Обережно висловлюйте свою точку зору

 

 

Поради щодо спілкування:

• Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них;
• Хто любить людей, того й люди люблять;
• Виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;
• Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;
• Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не цікавиться справами інших людей;
• Учіться ставити себе на місце іншої людини;
• Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь ласка" та інші. Ввічливість обеззброює;
• Використовуйте кожну нагоду для спілкування.

Для успішного встановлення контактів із людьми треба:

• Якомога швидше знайти спільні інтереси;
• По-дружньому ставитися до співрозмовника (усміхатися, уважно слухати);
• Не виявляти до співрозмовника зверхності;
• Щиро цікавитися співрозмовником, тим, що він говорить;
• Враховувати поведінку та термінологію людини, з якою говорите;
• Нападами та лайкою людей не переконаєте;
• Для того, щоб переконати когось, треба"знайти необхідні аргументи, правильно їх упорядкувати і сформулювати;
• Намагайтеся діяти незалежно від свого настрою.

Пам’ятка  «Як займатися особистісним саморозвитком»

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість
2. Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному  житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.
3. Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

- для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?

- чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?

- як ти звично контролюєш себе?

- чи довго можеш лишатися працездатним?

- коли протягом дня працюєш продуктивніше?

- чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?

- яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?

- які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.

6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».

8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

10.  Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

11.  Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Як розвинути пам’ять?

Невпинно лине час, немов у піщаному годиннику. Шаленим галопом мчить технічна революція. Сучасна людина працює набагато менше, аніж у минулому столітті, тому що левову частку її роботи виконують машини… Інколи складається враження, що й думаємо набагато менше, особливо підростаюче покоління. Дедалі частіше можна стати свідком чи співучасником таких подій, що цілковито переконують: а деградація все-таки опановує наші душі. Зрозуміло, що насамперед говоритимемо про дітей шкільного віку, адже найбільшою проблемою для батьків є неуспішність їхньої дитини. А чи знаєте ви, що найпершою причиною неуспішності є неуважність. Дитині складно запам’ятовувати сказане вчителем на уроці, вона забуває записати домашнє завдання, не пам’ятає прочитаний твір, не може його переказати… Ці нюанси можна перераховувати і далі, але потрібно задуматися над тим, чи ми приділяємо належну увагу дітям, чи вчимо вчитися, чи допомагаємо розвивати їхні навички і здібності, увагу і пам'ять, мислення. Тож пропонуємо поради, які допоможуть не лише дітям, але й дорослим покращити свою пам'ять і розвинути здібності, що сприятимуть вам на шляху до успіху.

Думайте

За словами німецького письменника Г.Ліхтенберга, люди мало запам'ятовують з прочитаного тому, що надто мало думають самі. Тому неодмінно потрібно прагнути в усьому знайти смисл. Вчіться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі, - ви проконтролюєте себе, якщо ні, - спробуйте відповісти самі, перевіривши одночасно переконливість авторської позиції.

Цікавтесь

Англійський філософ Б.Стюард повчав: «Не читай нічого, що не бажаєш запам'ятати, і не запам'ятовуй нічого, що не збираєшся застосовувати». Тому, щоб добре запам'ятати, потрібно мати зацікавленість. Потрібна установка на запам'ятовування, інтерес, які поліпшать роботу довгострокової пам'яті та загальну працездатність.

Будьте готові

Усім відомо, що не хочеться змінювати плани, коли ви вже на щось налаштувалися. Певного настрою на роботу потребує і книга. Навіть не тільки настрою, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Бо нове краще допомагають запам’ятати певні асоціативні враження, пов’язані з набутою інформацією. Поміркуйте над тим, що ви знаєте про запропоновану тему, оцініть, наскільки нові дані поповнять ваші знання.

До роботи зі складним матеріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на цю тему ще щось, може, більш популярне.

Не топчіть сліди

Давно встановлено, що найкращий спосіб забути щойно вивчене – спробувати зразу запам'ятати щось потрібне. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а історію після літератури.

Озирніться довкола

Це ефективний спосіб боротьби із забуванням. Уявіть обставини, за яких відбувалося явище, і ви зможете все згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам'ять, пов'язаний із певною ситуацією, згодом допомагає пригадати і той момент, що спричинив його появу.

Учіть від А до Я

Смисл цієї закономірності в тому, що вся інформація має сприйматися як щось ціле, а не як окремі уламки чогось невідомого. Звісно, це не означає, що ви маєте терміново оволодіти відразу всім матеріалом. Цього зробити просто не вдасться. Краще над ним попрацювати упродовж кількох днів, ніж у гонитві за швидким результатом забути вже до наступного ранку.

Дійдіть до суті

Перш ніж запам'ятати основні думки, відомості, потрібно зрозуміти їхню суть, пов'язати головні думки із засвоєним раніше матеріалом. Міцно запам'ятовується те, що зрозуміле і поєднане з теперішніми знаннями. Пам'ять міцна, якщо вона ґрунтується на зв'язках, асоціаціях, розумінні, а не на механічному заучуванні. За останніми показниками досліджень, осмислене запам’ятовування у 28 разів ефективніше, аніж механічне.

Виберіть головне

Запам'ятати абсолютно все – неможливо. Наша пам'ять довго зберігає лише невелику частину (14—15%) отриманої інформації. Тому необхідно відібрати для запам'ятовування найголовніше, найпотрібніше. Хто прагне запам'ятати все, той не пам'ятає майже нічого.

Нічого не запам'ятовуйте «в лоб»

Чому? А тому, що єдине, що ми знаємо про пам'ять як процес (як стверджує Франц Лезер у своїй книжці «Тренування пам'яті»), - це те, що нічого не можна запам'ятати «в лоб». Пам'ять відмовляється працювати, коли над нею чинять насильство. Не запам'ятовуйте навмисне. Запам'ятовувати навмисне не годиться, але кожне сприйняття має бути якомога повнішим.

Не все одразу

Не робіть спроб негайно досягти повного засвоєння й удосконалення знань. Ми найчастіше намагаємося засвоїти все сповна, та, на жаль, це вдається зрідка. Щоб оволодіти знаннями, ми йдемо по спіралі. І за такого руху кількість перетворюється на нову якість. Краще, коли, ознайомившись цілком з усім матеріалом, ми повертаємося до нього втретє чи вдесяте, постійно наближаючись до розуміння істини.

Засвоєння попереднього не є умовою для переходу до наступного

Кожен із нас погодиться з думкою: «Я краще зрозумів пройдений матеріал тільки тоді, коли дізнався про наступне...» Це означає, що треба мати на увазі загальний зміст матеріалу, що вивчається. Особливо, коли ми самі собі педагоги.

 

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Рекомендації психолога учням

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

Пам'ятай

Ми найкраще запам'ятовуємо:

• те, чим постійно користуємося;

• те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії);

• те, що нам потрібно;

• те, що ми можемо пов'язати з іншими нашими знаннями й уміннями;

• те, що пов'язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними).

Метод ключових слів

Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці.

Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми одразу згадуємо весь абзац.

• Читаючи абзац, вибери для нього одне-два ключових слова. Після вибору ключових слів запиши їх у тій послідовності, яка потрібна для виконання завдання.

До кожного ключового слова постав запитан­ня, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов'язане з відповідним розділом тексту. Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв'язок.

• З'єднай два сусідніх ключових слова за допо­могою запитань.

Після поєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок. Запиши цей ланцюжок  і спробуй його вивчити . Перекажи текст спираючись на цей ланцюжок.

Метод 5-П

1-П  - Переглянь текст швидко.

2-П  - Придумай до нього запитання.

3-П  - Познач олівцем найважливіші місця.

4- П  - Перекажи текст.

5- П  - Переглянь текст повторно.

 

Бажаю успіхів!

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ХОЛЕРИКІВ

1. Не гальмуйте активності у формі пря­мої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяль­ності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на ди­тину, не вдавайтеся до залякування. Холе­ричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо – через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систе­му дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збу­дження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива­ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю­вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння ду­шевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за­лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-САНГВІНІКІВ

1. Вимоги мають бути максимально спра­ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяль­ністю.

5. Допомагайте у формі відкритої друж­ньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших пору­шень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, ме­тодів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові сти­мули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала зав­дання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво­ляйте частих змін видів діяльності. Розпо­чату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер­піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-МЕЛАНХОЛІКІВ

1. Завжди дотримуйтеся принципу по­ступовості.

2. Правильний виховний підхід поля­гає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини пози­тивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, ви­гуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів прихо­дити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати наймен­ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, по­чуття власної цінності в колективі.

10. Потрібно через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподі­ляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож­ливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відра­зи до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доціль­но вже у 3-4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ФЛЕГМАТИКІВ

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви­нувачувати у тупості, некмітливості. Наслід­ки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні не­вдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих по­чуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами по­чуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, до­рослі мають вітати кожен вияв її самостій­ності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви­конання завдань і раціонально розподіляйте час.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ
1. Уникайте змагань і видів робіт, де вра­ховується швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний кон­такт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки ди­тини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої по­ведінки, будьте в усьому прикладом для неї.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні ди­тини.

9. Намагайтеся робити дитині якнаймен­ше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.
ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйоз­не ставлення до шкільних проблем, досягнень, а можливо, й усклад­нень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його но­вого становища та діяльності.

• Обговоріть з дитиною ті правила й норми, з якими вона зустрілась у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

• Дитина має право на помилку. Коли людина навчається, в неї може щось не виходити, це правомірно.

• Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням.

• Не пропускайте труднощі, які виникають на початку навчан­ня. Якщо, наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

• Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній діяльності обов'язково знайдіть, за що його можна похва­лити. Пам'ятайте, що емоційна підтримка і похвала можуть поміт­но підвищити інтелектуальні досягнення людини.

• Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини, не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

• У зв'язку із соціальною позицією школяра в житті вашої ди­тини з'явилась більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. По­важайте думки першокласника про свого педагога.

• Навчання – нелегка й відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ УСПІШНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Як допомогти дитині по простому виконати сьогоднішнє домаш­нє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Ко­мусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька міся­ців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, зви­чок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних спо­собів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швид­ше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині не­обхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнен­ня конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідом­лення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь свої­ми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завж­ди її підтримаєте.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цьо­го етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Від­кладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ В ДИТИНИ І БАТЬКІВ ВИКЛИКАЮТЬ НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ

Шановні батьки!

Ніхто з нас не застрахований від такої ситуації із власною дитиною.

Здається у мами або тата немає вже ніякого особистого життя. Йдеш з роботи додому і з тугою думаєш, скільки доведеться сьогодні просидіти з дитиною за уроками. Приблизно той же настрій і у дитини. А якщо цей процес супроводжується криком, сльозами, навіть стусанами — нервовий зрив в обох сторін гарантований. Саме час зупинитися і спробувати змінити звичний порядок речей. Зробіть це доступними засобами.

• Якщо ваш школяр вчиться поки в початковій школі, домов­теся про щоденні заняття з учителем. Буде це його класний керівник або хтось інший — залежить від конкретних сто­сунків. Мета занять визначена — виконання домашніх завдань. Час і здоров'я (своє і дитини) заощадите точно. Є й інший варіант — попросіть сусідку-старшокласницю, або студентку — майбутнього педагога, або вчительку-пенсіонерку. Повісьте оголошення. Скільки продовжаться ці заняття? Поки не відновите своє психічне здоров'я і не відчуєте прилив сил. Тоді починайте виробляти у дитини самостійність.

• Не можете дозволити собі зайві матеріальні витрати? Просіть займатися з дитиною родичів, близьких людей. Але розірвати порочне коло вашого з дитиною взаємного незадоволення необхідно.

• Врешті-решт, якщо ці варіанти не для вас, просто зупиніться. Зробіть перерву і дайте відпочити собі й дитині. Нічого смертель­ного за декілька днів не відбудеться. Попередьте класного ке­рівника, що хочете провести експеримент. Відіспавшись, спокійно беріться за справу. Вже без криків, запотиличників і валідолу.

Якщо ви бажаєте здоров'я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім'ї за принципами здорового способу життя:

а) живіть у певному режиму праці, відпочинку, харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;

б) починайте день з посмішки та фіззарядки;

в) облиште курити, вживати алкоголь при дитині;

г) залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує,нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;

д) не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам'ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;

е) дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;

ж) пам'ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, пода­рують комплекс нових відчуттів.

Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою (а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

а) ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім'ї і для сім'ї;

б) ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу;

в) ніколи не виносьте «сміття з хати»;

г) не поділяйте працю в сім'ї на «жіночу» і «чоловічу». У цьому запорука виховання почуття обов'язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім'ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

а) будьте витримані та спокійні у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;

б) приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім'ї;
в) з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка), постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері (батька – глави сім'ї, добувача). Уникайте суперечок, конф­ліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;

г) обов'язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрун­тування сім'ї як джерела єдності і радості!

Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

а) не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;

б) знаходьте час читати самі і залучайте до книжкової премудрості дітей. Діліться враженнями з дітьми;

в) цікавтесь успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;

г) було б непогано, якби у дитини з'явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш син або донька — назавжди вага друг і спільник, а ви для них — високий авторитет.

Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критикою на адресу своїх родичів, знайомих, клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей, і цього вони ніколи не зможуть приховати та будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку – людей нещасних.

Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.

Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма свої­ми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні вис­новки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.

Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною, приділяйте максимум уваги власним батькам, особливо коли вони хворіють або заслабли: не залишайте їх без турботи і допомоги, прикрашайте їхню самітність своєю присутністю, ласкою. Робіть це разом з дітьми.

Таким чином, вся система виховання в сім'ї повинна будуватись лише за двома принципами:

1. Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.

2. Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.

Успіху вам!

 

 

 

 

 

НАПРЯМИ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ВАЖКИМ ШКОЛЯРЕМ 1. Намагайтесь запобігти у себе думку про безнадійну педагогічну занедбаність того чи іншого учня. Вселяйте в себе віру, що "важкий” вихованець є потенційним носієм багатьох позитивних якостей. У ході перших контактів з такою дитиною виявіть доброзичливу зацікавленість, повагу, відкинувши можливе упереджене ставлення до неї. 2. Уникайте хворобливої реакції на перші негативні прояви у поведінці важко вихованця у ставленні до вас. Такі діти не рідко на початковому етапі спілкування з новим вчителем, а тим більше з молодим, схильні випробовувати його. 3. Добре ознайомтесь з умовами життя учня вдома, особливостями спілкування в школі, поза її межами, з батьками. Та й найголовніше – виявіть джерело, причини, що призвели до морального захворювання учня. 4. Вивчіть паростки позитивних якостей вихованця, його схильності, уподобання, інтереси. 5. Будь-що намагайтеся полюбити дитину за те, що вона людина. Виявіть доброту, чуйність, порядність, щоб протистояти негативізму, з яким учневі доводиться зустрічатись у спілкуванні. Це і буде застосування методу "вибуху”, який може сприяти досягненню добрих виховних результатів за порівняно короткий строк. Спрямовуйте на таку діяльність усіх вчителів, вихователів класу. 6. У процесі спілкування з вихованцем не вдавайтесь до методів постійного контролю, гальмування, а використовуйте метод "заміни”, тобто включення таких видів діяльності, які б відповідали його інтересам. 7. Помічайте найменші позитивні зрушення у поведінці і діях школяра. Підкріплюйте їх своїм заохоченням, схваленням. Водночас не зосереджуйте увагу на негативних проявах поведінки. пам’ятайте, що погані звички долати важко. Лише поступове розширення кола позитивних дій має витісняти негативні вчинки. 8. Постійно включайте вихованців у колективні справи класу, спортивні команди, давайте посильні доручення, підкреслюйте їх значення для успіху всього колективу. 9. систематично працюйте з батьками, щоб спільно забезпечити позитивний педагогічний вплив на важковиховуваного, єдність зусиль на грунті доброти, поваги. 10. Намагайтеся частіше бувати з "важким” учнем один на один: разом обговорюйте питання, які викликають у нього інтерес, розповідайте йому про цікавих людей. Запрошуйте до своєї домівки, намагайтеся спільно працювати над виконанням тих чи інших завдань, але уникайте при цьому набридливого повчання, моралізаторства. під час канікул, вашої відпустки намагайтесь листуватись з вашим вихованцем (якщо ви або виїжджаєте на цей час з населеного пункту) учень повинен відчувати, що вчителя цікавить його життя під час канікул.

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВИХОВАТЕЛЯМИ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ СТАН

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

 

 

Поради вчителям для поліпшення настрою

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

 

 

 

Кілька універсальних рецептів

для успішної тактики виконання завдань ДПА

1.     Зосередься! Після виконання попередньої частини іспиту (заповнення бланків), коли ти прояснив всі незрозумілі для себе моменти, постарайся зосередитися і забути про оточуючих. Для тебе повинні існувати тільки текст завдань і годинник, які регламентують час виконання завдання. Поспішай не поспішаючи! Жорсткі рамки часу не повинні впливати на якість твоїх відповідей. Перед тим, як написати відповідь, перечитай питання двічі і переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

2.    Почни з легкого! Почни відповідати на ті питання, в знанні яких ти не сумніваєшся, не зупиняючись на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ти заспокоїшся, голова почне працювати більш ясно і чітко, і ти увійдеш до робочого ритму. Ти як би звільнишся від нервозності, і вся твоя енергія потім буде спрямована на більш важкі питання.

3.    Пропускай! Треба навчитися пропускати важкі або незрозумілі завдання. Пам'ятай: у тексті завжди знайдуться такі питання, з якими ти обов'язково впораєшся. Просто нерозумно недобрати балів тільки тому, що ти не дійшов до «своїх» завдань, а застряг на тих, які викликають у тебе труднощі

4.    Читай завдання до кінця! Поспіх не повинен призводити до того, що ти намагаєшся зрозуміти умови завдання «за першими словами» і добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.

5.     Думай тільки про поточне завдання! Коли ти бачиш нове завдання, забудь все, що було в попередньому. Як правило, завдання не пов'язані один з одним, тому знання, які ти застосував в одному (уже, припустимо, вирішену тобою), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватися й правильно вирішити нове завдання. Ця рада дає тобі і інший безцінний психологічний ефект - забудь про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося тобі не по зубах). Думай тільки про те, що кожне нове завдання - це шанс набрати очки.

6.    Виключати! Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє в підсумку сконцентрувати увагу всього на одному-двох варіантах, а не на всіх п'яти-семи (що набагато важче).

7.    Заплануй два кола! Розрахуй час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях («перше коло»). Тоді ти встигнеш набрати максимум очок на тих завданнях, а потім спокійно повернутися і подумати над важкими, які тобі спочатку довелося пропустити ("друге коло").

8.    Перевір! Залиш час для перевірки своєї роботи, хоча б, щоб встигнути пробігти очима й помітити явні помилки.

9.    Вгадуй! Якщо ти не впевнений у виборі відповіді, але інтуїтивно можеш віддати перевагу якусь відповідь іншим, то інтуїції слід довіряти! При цьому вибирай такий варіант, який, на твій погляд, має велику ймовірність.

10.          Не засмучуйся! Прагни виконати всі завдання, але пам'ятай, що на практиці це нереально. Враховуй, що екзаменаційні завдання розраховані на максимальний рівень труднощі, і кількість вирішених тобою завдань цілком може виявитися достатнім для гарної оцінки.

Намагайся виконати всі завдання!

Успіхів тобі!!! 

Поради батькам

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим вірогідніше він допуститься помилок.

3. Спостерігайте за самопочуттям вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5. Зверніть увагу на харчування учня під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу для ефективної роботи.

 

Готуємося до ДПА!

Поради психолога учням та батькам

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

 

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

 

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

 

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

 

5. В день атестації  прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

 

6. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

Опрацювання навчального матеріалу у процесі повторення

Розвиток пам’яті

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та відвертати увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та увагу. Після цього можете працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленєвої діяльності: визначайте головне, створюйте різні види опор: плани, схеми, малюнки, використовуйте асоціації.

5. При кожному читанні матеріалу ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання: повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити ваші уміння та навички.

8. Залиште вільний день напередодні ДПА, щоб ще раз переглянути матеріал та окремо зупинитися на складних питаннях.

Типові правила, дотримання яких сприяє ефективності батьківського спілкування.При спілкуванні з дітьми батьки повинні: постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім'ї;проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);віддавати перевагу ненав'язливим рекомендаціям, зауваженням і уникати стандартних повчань;не докоряти дитині при наявності у неї негативних рис та якостей;тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною; створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей. 

Поради батькам 

1. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

2. Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

3. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.

4. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

5. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

6. Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.

7. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.

8. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.

9. Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

10. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.  

Виховання - це послідовність дій.Вихователь повинен бути суворим, але добрим. Ви повинні знати:

 Як готувати домашні завдання. (рекомендації учням) 

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Алгоритм професійного самовизначення(пам'ятка старшокласникам)

      Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння і працевлаштуванняШукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляютьВислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їхСкласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрійВизначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професійзвернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам'яті, уяви тощо Прислухатися до своїх відчуттів, інтуїції"Приміряти" кожну з професій. Порівняти, зважити всі "плюси" і "мінуси"Зробити вибірУпевнено йти до метиОсновні помилки у виборі професії:

1. Поділ "престижні і непристижні".

2. Вибір під чиїмось впливом.

3. Неправильне уявлення про характер праці у певній трудовій діяльності.

4. Вибір під впливом певних обставин.

5. Думки про легке життя.  

 ШЛЯХИ СТИМУЛЮВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ НА УРОЦІ:(поради для вчителя) 

 • не погоджуйтеся з відповіддю учня, якщо учень просто констатує факти, вимагайте доказів;

• ніколи не розв'язуйте дискусію учнів найлегшим способом, тобто повідомивши їм правильну відповідь чи правильний спосіб розв'язання;

• уважно вислухайте своїх учнів, ловіть кожен вислів чи думку; щоб не пропустити можливість розкрити для них щось нове;

• постійно пам'ятайте: навчання має спиратися на інтереси, мотиви і бажання учнів;

• прищеплюйте учням смак до нестандартних розв'язків;

• ніколи не кажіть учням, що у вас не має часу обговорити їх „безглузді ідеї";

• не скупіться на добре слово, доброзичливу усмішку, дружнє заохочення.

• пам'ятайте, що в процесі навчання не може бути постійної методики чи усталеної програми; Повторюйте ці поради постійно, доки вони не стануть частинкою вас самих.Професійних Вам успіхів і досягнень!

Рекомендації підготувала психолог Шемякіна Марина Миколаївна